Розглянемо етику як структурну ієрархію, опираючись на систему психосистемних відносин В.А.Полякова:
1. Рівень психофізичних відносин тісно пов’язаний з матеріальними факторами діяльності державного службовця і корелює з вимогами етикету в частині зовнішнього вигляду. Природно, що основою достойного зовнішнього вигляду особистості є здоров’я та достатнє матеріальне благополуччя чиновника. Тому вимоги етикету повинні сприяти здоров’ю державного службовця, а держава – забезпечувати оптимальний для виконання службових обов’язків рівень матеріального достатку.
Не менш важливим фактором на цьому рівні є реалізація, проявлення всіх здібностей особистості, реалізація активної життєвої позиції на державній службі.
2. Рівень міжособистісних відносин, емоційний стан державного службовця передбачає уміння проявити і контролювати свої емоції, почуття, бажання. Тому необхідні скромність, щирість, уважність, терпимість, доступність, доброзичливість, повагу як у стосунках з колегами, так і з громадянами, які звертаються за допомогою. Вміння вислухати, дати добру пораду, вселити надію – якості, необхідні ефективному державному службовцю.
3. Рівень діяльності фахівця державного управління вимагає певну освітню, культурну та фахову підготовку, особистісно-ділові якості, сповідування та використання принципів гуманізму, прагнення якнайкраще виконувати свої службові обов’язки. У цьому контексті чиновнику необхідно володіти помірною самокритичністю та прагненням службового росту у розумінні прийняття на себе більшої відповідальності за долю свого народу. Активність та динамізм в реалізації планів, наполегливість у досягненні поставленої мети надзвичайно важливі для державного службовця.
4. Рівень переходу від особистого до загального є критерієм для здатності державного службовця підпорядкувати власні інтереси суспільним. На цьому рівні особистість проходить соціальну індивідуалізацію та здійснює перехід від колективно-несвідомого (особистого) до колективно-свідомого. Необхідно розвивати такі важливі якості як здатність до інтеграції на благо суспільства, держави, людства, здатність стимулювати себе та колектив до неперервного розвитку і творчої активності, вміння вирощувати у колективі яскраві індивідуальності та згуртовувати їх для виконання колективної, державної мети.
5. Вищий рівень управлінської діяльності, який передбачає уміння управляти колективами службовців, структуризувати їх ефективну взаємодію, розробляти і вдосконалювати систему державного управління. Одним з необхідних факторів є здатність до відданої служби в ім’я ідеалів людства та своєї держави.
6. Рівень суспільної свідомості (міжколективна креативно-причинна інтеграція) передбачає реалізацію знань, навичок, досвіду, накопичених особистістю в державному управлінні. Уміння формувати суспільну думку, усвідомлення місії розвитку держави та людства у цілому.
7. Рівень загальнолюдської свідомості (міжсуспільна креативно-причинна інтеграція) охоплює усвідомлення завдань державного управління як частини завдань розвитку людства та кожної людини зокрема, місії становлення власної держави як частини єдиного міжнародного співтовариства, планетарного організму. Розуміння і втілення еволюційної мети і шляхів розвитку людства, сприяння вдосконаленню існуючих принципів життя міжнародного співтовариства.
Висновки
Зростаючий темп змін вимагає підвищення гнучкості державного управління, швидкої реакції на нововведення, нові вимоги суспільства. Мало ефективні жорсткі системи управління, де функції кожної ланки строго зафіксовані. Успіх супроводжує ті системи, у яких кожна ланка – у рамках загальної стратегії – вільна у виборі шляхів і засобів рішення поставлених задач. Отримують поширення матричні схеми управління, що дозволяє ефективно реагувати на мінливі умови. Це, зокрема, метод кардинальної психодіагностики, акмеологічний психоф’ючеринг та інші.
На кожному рівні необхідно передбачати кінцевий результат, тобто закономірну етапність виконання дій по всьому управлінському ланцюжку. Кожний службовець повинен володіти мистецтвом прогнозування, умінням передбачати наслідки прийнятих рішень і дій, що розпочинаються, з обліком циклічної динаміки і закономірностей розвитку. Підвищуються вимоги до наукового рівня державного управління.
Результати державного управління залежать, насамперед, від дотримання цілей державотворення, зацікавленості державних службовців у якісному і ефективному виконанні своїх обов’язків, потужності їхнього інтелекту, взаємопогоджуваності дій, виконання правил професійної етики.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1980. – Т.1 – С.178
2. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. Редакция философской, правовой и экономической литературы. - К.: «Наукова думка», 1993. – 240 с.
3. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні, за заг. ред. Ребкала А.В. - К.: в-во УАДУ, 2000. – 160 с.
4. Малахов В. Етика. - К.:, "Либідь", 1996. – 210 с.
5. Мельник Л.П., Психологія управління, МАУП, К.: 1999. – 172 с.
6. Насонова Н.Н и др. Теория управления мультифакторными нелинейными процессами по методу психосистемного анализа, - Минск: «Новый центр», 1999. – 108 с.
7. Поляков В.А. Кардинальная психодиагностика (метод психологического исследования системных отношений), М.: «Новый центр», 1999. – 112 с.
8. Себайн Д.Г., Торсон Т.Л. Історія політичної думки. – К.: «Основи», 1997. – 480 с.
9. Философия миропостроения, гносеология релятивизма, причинная системология, под ред. Шестаковой А.В. и др., Минск: 2001. – 88 с.
Страница 4 из 4
- «
- Первая
- Предыдущая
- 1
- 2
- 3
- 4
- Следующая
- Последняя
- »
