Виходячи з вищесказаного можна зробити наступні висновки:
- Причинно-наслідкова модель дає можливість показати ієрархічну сутність поняття суб’єкта державного управління та глибше зрозуміти його зміст та значення;
- Багаторівнева причинно-наслідкова модель відображає всі суттєві для державної служби рівні життєдіяльності державного службовця, дозволяє використати їх у будь-яких системних моделях державного управління;
- Психосистемний підхід дозволяє використати в повній мірі системні методи психосистемного аналізу, акмеологічного психоф’ючерингу, міжсистемного прогнозування для вдосконалення системи державного управління;
- Багаторівневі причинно-наслідкові моделі дозволяють дослідити, діагностувати та прогнозувати процеси, що відбуваються у системі державного управління, використовуючи системний аналіз та системне моделювання.
Зростаючий темп змін вимагає підвищення гнучкості державного управління, швидкої реакції на нововведення, нові вимоги суспільства. Виходять з вжитку малоефективні жорсткі системи управління, де функції кожної ланки строго зафіксовані. Успіх супроводжує ті системи, у яких кожна ланка – у рамках загальної стратегії – вільна у виборі шляхів і засобів рішення поставлених задач. Отримують поширення матричні схеми управління, що дозволяє ефективно реагувати на мінливі умови. Це, зокрема, метод кардинальної психодіагностики, акмеологічний психоф’ючеринг та інші.
Література
1. Аглуллин И.А. Синергетическое представление социальных систем: концепция моделирования и управления // Анализ систем на пороге 21 века: теория и практика. Материалы Международной научно-практической конференции: В 4 т./ Сост.Т.Е.Сафонова. – М.: Интеллект, 1996. – Т.3. – С.21.
2. Бакуменко В.Д. Державно-управлінські рішення як предмет досліджень.// Вісн. УАДУ: - 2000. – № 3. – С.365.
3. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління. Опорний конспект до дистанційного курсу. - К.: вид-во УАДУ, - 2003. 328с..
4. Берталанфи Л. Общая теория систем (критический обзор). Исследования по общей теории систем. – М.: Наука, 1969. – 270с.
5. Луговий В.М., Князєв В.М. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісн.УАДУ. – 1997. - №3-4. – С. 9-12.
6. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. К.: - 1998, 160с.19.
7. Поляков В.А. Моделирование алгоритма управления и прогнозирования. – Мн.: ВЭВЭР, 2000. – 168 с.
8. Р.А.Фатхутдинов. Конкурентноспособность: экономика, стратегия, управление. М.: ИНФРА-М, 2000. 312 с., 97]
Страница 3 из 3
- «
- Первая
- Предыдущая
- 1
- 2
- 3
- Следующая
- Последняя
- »
